1. Боже помсти, Господе, Боже помсти, з'яви Себе!
2. Постань, Суддя землі, відплати помстою гордим.
3. Доки, Господе, лиходії, доки лиходії будуть утішатися?
4. Як довго вони вивергатимуть зухвалі речі і вихвалятимуться всі, що чинять беззаконня?
5. Винищують народ Твій, Господе, пригноблюють спадок Твій.
6. Вдову і захожого убивають, і сиріт умертвляють.
7. І говорять: не побачить Господь, і не зважить на це Бог Якова.
8. Отямтеся, нерозважливі люди! Коли ви наберетеся розуму, невігласи!
9. Хіба не почує Той, що посадив вухо? Той, що витворив око, – хіба не побачить?
10. Той, що наставляє на розум народи, – невже не виправить, – Той, Хто навчає людину знання – невже не знає?
11. Господь відає думки людські, що вони марнота.
12. Блаженна людина, котру Ти, Господе, наставляєш на добрий розум, і навчаєш її закону Твого.
13. Щоб надбати їй спокій у лихоліття, аж доки лиходієві викопається яма.
14. Бо не відкине Господь народу Свого і не залишить спадку Свого.
15. Бо суд навернеться до правди, і за ним прийдуть усі справедливі серцем.
16. Хто повстане за мене на злодіїв? Хто постане за мене супроти тих, що чинять беззаконня?
17. Якби не Господь був мені помічником, невдовзі оселилася б моя душа у країні мовчання.
18. Коли я говорив: Ковзається нога моя, – милість Твоя, Господе, підтримувала мене.
19. Коли множаться мої скорботи в мені, то милості і розрада Твоя утішають душу мою.
20. Чи стане побіля Тебе престол убивників, що задумують насильство усупереч законові?
21. Натовпом вони сунуть на душу праведника і засуджують кров безневинну.
22. Але Господь – оборона моя, і Бог мій – фортеця притулку мого.