1-2. Це було в п’ятнадцятий рік панування цезаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником в Юдеї, Ірод — тетрархом Ґалилеї, а брат його Пилип — тетрархом земель Ітурейських та Трахонитидських, Лисаній — тетрархом Авіліні, а первосвящениками були Анна та Каяфа. Тоді в пустелі Іоанові, синові Захарієвому, було Слово Боже.
5. Кожна долина наповниться.І кожна гора та пригорок знизяться,Криві місцини вирівняються,А дороги вибоїсті стануть гладенькими,
6. І всі люди побачать Боже спасіння”». Ісая 40:3-5
7. Іоан казав юрбам людей, які виходили, щоб прийняти хрещення від нього: «Виплодки зміїні! Хто попередив вас тікати від гніву Господнього, що наближається?
8. Хай ваші вчинки покажуть, що ви покаялися. І не треба, виправдовуючись, доводити один одному: „Авраам — наш батько”. Бо кажу вам, що Бог може навіть це каміння перетворити на дітей Авраамових.
9. Сокиру вже занесено, і кожне дерево, що не дає добрих плодів, буде зрубане й кинуте у вогонь».
10. І люди вигукували: «То що ж нам робити?»
11. У відповідь він казав їм: «Кожен, хто має дві одежини, мусить поділитися з тим, у кого немає жодної. І кожен, хто має їжу, мусить зробити те саме».
12. Прийшли охреститися й деякі збирачі податків. Вони запитали Іоана: «Вчителю, що нам робити?»
13. А він каже: «Не збирайте грошей більше, ніж звелено вам».
14. І прийшли воїни до нього й спитали: «А нам що робити?» Їм він також відповів: «Ні з кого не беріть гроші силою чи кривдою, будьте вдоволені платнею своєю».