4. Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.
5. Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у тий час вона вже чекала дитину.
8. Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.
9. І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.
36-37. У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.
38. Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.
39. Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.
40. А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.
41. Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи.
42. Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.
43. Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.
44. Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.
45. І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.
46. І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у Храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.
47. І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.
48. Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».