12. І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».
13. Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:
14. «Слава Господу на Небесах,і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».
15. Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».
16. Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах.
17. Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.
18. І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.
19. Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці.
20. А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано.
21. Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі.
22-24. А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові», й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят».
25. Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним.
26. То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.
27-28. Осяяний Духом, прийшов Симеон у Храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:
29-32. «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром,як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,Яке Ти приготував перед усіма народами.Він — Світло для прозріння поганамі на славу Твоєму народу ізраїльському».
33. Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.
34-35. Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».
36-37. У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.