3. На той час Юда, який зрадив Ісуса, побачивши, що Ісуса було оголошено винним, розкаявся у вчиненому й повернув тридцять срібняків головним священикам і старійшинам.
4. Він сказав: «Я згрішив, видавши Невинного на смерть». «Що нам до того? — відповіли йому. — Це твоя справа!»
5. І він кинув ті срібні гроші у Храмі, пішов і повісився.
6. Головні священики, піднявши монети, мовили: «По Закону не годиться класти ці гроші до скарбниці, бо це плата за пролиту кров».
7. Тоді, порадившись, вони придбали на ті гроші шматок землі, що звався Гончарним полем, щоб ховати на ньому чужинців.
8. Ось чому те поле й досі зветься Кривавим Полем.
28-29. Роздягнувши Його, вони накинули на Нього багряницю, на голову Йому сплели терновий вінок, а в праву руку дали ціпок. Впавши перед Ісусом на коліна, почали глузувати з Нього: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
30. Потім воїни забрали у Ісуса ціпок, та били Його тим ціпком по голові й плювали на Нього.
31. А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
32. Виходячи з міста, солдати зустріли одного киринеянина на ім’я Симон і примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
33. Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
34. то дали Ісусові випити вина, змішаного з жовчю. Та покуштувавши трохи, Він не став його пити.
35-36. Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, а потім посідали там стерегти Його.
37. На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «це ісус, цар юдейський».
38. Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє розбійників: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
39-40. Проходячи повз, люди лихословили і збиткувалися з Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і відбудувати знов його за три дні. Тож врятуй хоча б Себе Самого! Якщо Ти насправді Син Божий, то зійди з хреста!»
41. Головні священики разом з книжниками та старійшинами також насміхалися з Ісуса, кажучи:
42. «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! Якщо Він насправді є Царем ізраїльським, то нехай Він зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього.
43. Він вірить у Господа, тож нехай Всевишній зараз врятує Його, якщо Господь Його вподобав. Бо ж Він Сам сказав: «Я — Син Божий».
44. І навіть двоє злочинців, які були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також ображали Його.
45. Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.