1. Коли Ісус закінчив говорити, Він звернувся до Своїх учнів:
2. «Ви знаєте, що через два дні Пасха, і Сина Людського буде віддано ворогам, щоб Його розіп’яли на хресті».
5. При тому вони говорили: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».
8. Побачивши це, учні Ісуса розсердилися й мовили: «Навіщо таке марнотратство?
9. Це мирро можна було б дорого продати, а гроші роздати бідним».
10. Ісус знав, про що вони говорять, і сказав: «Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.
11. Адже бідні завжди будуть з вами, а Я — ні.
12. Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
13. Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».
14-15. Один з дванадцятьох учнів Ісуса, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і запитав: «Що ви дасте мені за те, що я вам видам Ісуса?» Ті запропонували йому тридцять срібних монет.
16. З тієї миті Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.