5. Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ.
6. Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили.
7. Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.
8. І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому.
9. Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”.
10. Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.
13. Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю.
14. Бо багато покликаних, але мало вибраних”».
15. Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові.
16. Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей.
17. Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»
18. Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові?