15. Коли головні священики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, які вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!» — то сильно розлютилися й сказали Йому:
16. «Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви:„В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали?”»
17. Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Віфанії і там заночував.
18. Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Ісус дуже зголоднів.
19. Побачивши фіґове дерево край дороги, Він підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді ж Ісус мовив до нього: «Нехай же повік більше не буде плодів на тобі!» І дерево враз всохло.
20. Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?»
21. Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете ви віру і не сумніватиметесь, що збудеться те, чого ви просите, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море” — то й те неодмінно збудеться.