24. У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».
25. Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!»
26. І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам».
27. Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна».
28. На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.
29. Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там.
30. Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх.
31. Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.
32. Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому».
33. Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?»
34. Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».
35. Ісус звелів людям посідати на землю.
36. Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ.
37. Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі.
38. І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39. Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.