5. Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
6. та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
7. Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.
8. Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного.
9. Той, хто має вуха, нехай почує!»
41-42. Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.
43. Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
44. «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
45. Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.
46. Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
47. Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби.
48. Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.