38. Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого.
39. Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели.
40. Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.
41-42. Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.
43. Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
44. «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
45. Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.