31. Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі.
32. Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
33. Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».
34-35. Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:«Я говоритиму притчами і відкрию таємне,що було приховане із дня створення світу». Псалми 78:2
36. Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».
37. І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський.
38. Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого.
39. Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели.
40. Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.
41-42. Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.
43. Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
44. «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
45. Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.
46. Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
47. Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби.