15. Бо серце людей цих зачерствіло,майже зовсім не чують їх вуха,позаплющували вони очі свої.Інакше вони могли б побачити очима своїми,почути вухами своїми, зрозуміти серцем,і повернутися до Мене,тоді б Я їх зцілив”. Ісая 6:9-10
16. Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха — бо чують.
17. Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
18. «Послухайте пояснення притчі про сіяча.
19. Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці.
20. Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.
21. Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
22. Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів.
23. А зерно, що впало на добру землю — це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».
24. І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі.
25. Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі.
26. Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс.
27. Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?”