17. Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
18-19. Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.
20. Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».
21. І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.
22. Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.
23. Той, хто має вуха, нехай почує!»
24. І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.
25. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».
26. Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.
27. Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.
28. Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.
29. Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».
30. Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?
31. Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.
32. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».
33. Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.