1. Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.
2. Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
3. Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти.
4. Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
5. Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
6. та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
7. Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.
8. Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».
9. Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
10. Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.
11-12. І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:бо вони дивилися, дивилися, але не бачили,бо вони слухали, слухали, але не розуміли,а інакше навернулися й були б прощені». Ісая 6:9-10
13. Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?