1. То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса.
2. Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».
3. Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову.
4. Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство?
5. Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів, які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона.
6. Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.
7. Адже бідні завжди будуть з вами, то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я — ні.
8. Вона зробила, що змогла. Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
9. Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».
10. Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм зарештувати Ісуса.