1. Ісус, навчаючи народ, розповів таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.
2. Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю.
3. Але орендарі схопили його, побили й відіслали ні з чим.
4. Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися.
5. Господар послав третього, але цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.
6. З ним лишився тільки улюблений син його. Тож зрештою господар послав сина свого, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”
7. Але ж орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
8. Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.
9. То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим.
10. Хіба не читали ви у Святому Писанні:„Той камінь, що будівельники відкинули,став наріжним каменем.
11. Так Господь зробив,та дивовижно це для нас”». Псалми 118:22-23
12. Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу. Тож вони залишили Ісуса та й пішли собі геть.