13. Люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Але учні Його почали дорікати їм.
14. Коли Ісус побачив це, то розгнівався й сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.
15. Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
16. Ісус пригорнув дітей, поклав на них руки і благословив їх.
17. Коли Ісус вирушив у путь, до Нього підбіг один чоловік і, упавши на коліна, запитав: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»
18. На те Ісус йому сказав: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.
19. Тобі відомі заповіді: „Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не бреши, не чини кривди, шануй батька й матір своїх”».
20. Той відповів: «З юності я дотримуюся цих заповідей».
21. Ісус подивився на чоловікаі, сповнений любові до нього, сказав: «Одного тобі бракує: піди й продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І тоді матимеш ти багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною».
22. Той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
23. Ісус подивився на Своїх учнів й мовив до них: «Тяжко буде багатому ввійти в Царство Боже!»
24. Учні були здивовані Його словами, та Ісус повторив: «Діти мої, як важко ввійти в Царство Боже!
25. Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
26. Учні були ще дужче вражені і казали один одному: «То хто ж тоді може бути спасенний?»
27. Подивившись на них, Ісус відповів: «Це неможливо для людей, але не для Бога, бо для Нього немає нічого неможливого».
28. Тоді Петро промовив до Ісуса: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
29-30. Тоді Ісус сказав: «Істинно кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, братів, сестер, матір, батька, дітей або господарство своє заради імені Мого та Євангелія, ще в цьому житті одержить у сто разів більше помешкань, братів, сестер, матерів, дітей і ланів, так само, як і переслідувань, а також — нагороду вічного життя в прийдешні часи.
31. Багато з тих, хто сьогодні перші, стануть останніми, а останні — першими».
32. Сталося це по дорозі до Єрусалиму. Ісус ішов попереду. Його учні були збентежені, а ті, котрі йшли позаду, відчували страх. Знову Ісус відкликав дванадцятьох і почав розповідати їм про те, що має статися з Ним в Єрусалимі: