5. Там, де люди будуть негостинні до вас, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших, як попередження проти тих людей».
6. Тож апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й усюди зціляючи людей.
7. Цар Ірод, почувши про все, що діється, збентежився, бо дехто казав, що це Іоан повстав із мертвих.
8. Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи».
9. Та Ірод сказав: «Я відтяв голову Іоанові. То хто ж це Такий, про Кого я стільки всякого чую?» Він увесь час прагнув побачити Ісуса.
47-48. Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найпокірнішим».
49. А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».
50. Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас — той за вас».
51. Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на Небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму.
52. Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу.
53. Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.
54. Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?]»
55. Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите?
56. Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх».]
56. І вони вирушили до іншого міста.
57. По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов».
58. Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні — гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».
59. Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька».