41. І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене».
42. Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
43. Усі присутні були враженні міццю Божою.Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:
44. «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей».
45. Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.
46. Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим.
47-48. Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найпокірнішим».
49. А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».
50. Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас — той за вас».
51. Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на Небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму.
52. Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу.
53. Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.