24. Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його.
25. Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але знищить або занапастить душу свою?
26. Той, хто буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться його, коли явиться, у Своїй Славі й Славі Свого Батька та святих Ангелів.
27. Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже».
28. Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися.
29. І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим.
30. Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.
31. Вони явилися в сяйві Слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.
32. Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві Слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним.
33. І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).
34. Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі.
35. Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син — Мій Обранець. Слухайтеся Його!»
36. Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.
37. Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп.