20. Побачивши, як сильно вони вірують, Ісус мовив до хворого: «Друже, гріхи твої прощені!»
21. На те фарисеї та книжники подумали: «Хто Він такий, що так зневажає Всевишнього? Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»
22. Та Ісусові були відомі їхні думки, тож Він їм відповів: «Чому ви так думаєте?
23. Що легше сказати: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай і ходи?”
24. Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: «Кажу тобі, вставай, бери постіль свою і йди додому!»
25. Тієї ж миті паралізований встав перед ними, забрав свої ноші і подався додому, прославляючи Бога.
26. Всі були вражені й хвалили Бога. Благоговіння охопило їх, й вони казали: «Сьогодні ми бачили неймовірні речі!»
27. Ісус пішов звідти й згодом побачив чоловіка на ім’я Левій, який сидів у будці, збираючи податки. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!»
28. Тож Левій полишив усе і вирушив за Ним.
29. У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей.
30. А фарисеї та книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п’єте за одним столом зі збирачами податків та грішниками?»