38. На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: «це цар юдейський».
39. І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»
40. Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок.
41. Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого».
42. І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».
43. Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».
44. Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години.
45. І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в Храмі розірвалася навпіл.
46. Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.
47. Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік».
48. Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому.
49. Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.
50-51. Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту.
52. Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.
53. Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.
54. Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота.
55. Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його.
56. Вони повернулися додому й приготували мирро й похощі, аби намастити тіло Ісусове. В суботу жінки, згідно з законом Мойсея, відпочивали.