20. Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса.
21. Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»
22. І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».
23-24. Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.
25. Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.
26. Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йдти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього.
27. Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
28. Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.
29. Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”.
30. Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”
31. Бо якщо таке трапитеметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?»
32. Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців.
33. Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.