17. [Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ.]
18. У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!»
19. (Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство.)
20. Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса.
21. Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»
22. І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».
23-24. Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.
25. Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.
26. Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йдти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього.
27. Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
28. Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.