28. Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.
29. Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів
30. з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди.
31. А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».
32. Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм.
33. А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?»
34. Вони відповіли: «Він потрібен Господу».
35. Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.
36. Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг.
37. А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили.
38. Вони вигукували:«Благословенний Цар,Який приходить в ім’я Господнє! Псалми 118:26Мир на Небі й Слава Господу!»
39. Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!»
40. Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»