26. „Кажу ж вам, — відповів хазяїн, — кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
27. Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».
28. Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.
29. Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів
30. з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди.
31. А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?” — то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».
32. Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм.
33. А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?»
34. Вони відповіли: «Він потрібен Господу».
35. Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.
36. Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг.
37. А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили.