4-5. І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».
27. Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».
28. Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
29-30. Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».
31. Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.
32. Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.
33. Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».
34. Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.
35. Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.
36. Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.
37. І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.
38. І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
39. Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
40. Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:
41. «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».
42. Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала тебе».
43. І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.