17. Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
18. Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»
19. Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.
20. Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.
21. А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.
22. Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».
23. Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
24. Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!
25. Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
26. Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»
27. Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».
28. Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
29-30. Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».