24. Бо кажу тобі, що ніхто з тих, хто був запрошений, але не прийшов, не покуштує моїх страв!”»
25. Сила-силенна людей ішла разом з Ісусом. Тож Він сказав їм:
26. «Якщо хтось приходить до Мене, але не любить Мене дужче, ніж своїх батька й матір, дружину й дітей, братів і сестер, і навіть дужче, ніж своє життя, той не може бути учнем Моїм.
27. Той, хто не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не може бути учнем Моїм.
28. Якщо хтось із вас надумає звести башту, то чи не візьметься він спершу підрахувати, у що це йому стане, — чи має він достатньо грошей, аби довести справу до кінця?
29-30. Бо інакше може статися, що він закладе фундамент, але неспроможний буде закінчити. То люди сміятимуться з нього й казатимуть: „Це той, хто почав будувати, але не зміг добудувати!”
31. Або коли цар вирушає на війну проти іншого царя, чи не сяде він спершу й не поміркує, а чи зможе він зі своїми десятьма тисячами воїнів протистояти ворогові, який має двадцять тисяч бійців?
32. І якщо він не може протистояти йому, то поки ворог ще далеко, чи не вишле він до нього посла з проханням про перемир’я?
33. Так само й кожен із вас: якщо не може кинути все своє майно, то не зможе бути Моїм учнем».
34. «Сіль — добра річ. Але коли вона стає прісною і втрачає свій смак, як її знову солоною зробити?
35. Вона не годиться ні в землю, ні в купу гною. Її тоді просто викидають геть.Хто має вуха, нехай слухає Мене!»