23. Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви!
24. Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
25. Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?»
26. Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?»
27. Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”. А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”».
28. Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя».
29. Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?»
30. Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого.
31. Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його.