8-9. Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
67. А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
68. «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю,бо прийшов Він, щоб допомогтинародові Своєму і дати йому волю.
69. І Він прислав нам могутнього Спасителяз дому слуги Свого Давида,
70. як і обіцяв устами святих пророків,які жили в давнину.
71. Він обіцяв порятувати нас від ворогів нашихі від влади всіх, хто нас ненавидить,
72. аби виявити милість нашим предкамі пам’ять про Свій святий Заповіт,
73. про клятву, яку Він приніс нашомупредкові Аврааму:
74. визволити нас з-під влади ворогів нашихі дозволити нам служити Йому без страху,
75. а лише зі святістю й праведністю перед Ниму всі дні життя нашого.
76. Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”,оскільки прийдеш перед Господом,аби приготувати шлях Йому
77. і сказати людям Його,що вони будуть спасеннічерез відпущення гріхів їхніх.
78. Через велике милосердя нашого Богановий день засяє на нас з висоти,
79. щоб освітити тих,хто живе під чорною тінню смерті,і щоб направити стопи наші на шлях миру».
80. Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.