58. Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
59. І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
60. Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
61. Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
62. Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
63. Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
64. Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.