55. як обіцяв Він нашим предкам:Авраамові й його нащадкам назавжди».
56. Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
57. Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
58. Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
59. І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
60. Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
61. Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
62. Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
63. Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
64. Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
65. І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
66. Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
67. А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
68. «Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю,бо прийшов Він, щоб допомогтинародові Своєму і дати йому волю.
69. І Він прислав нам могутнього Спасителяз дому слуги Свого Давида,
70. як і обіцяв устами святих пророків,які жили в давнину.
71. Він обіцяв порятувати нас від ворогів нашихі від влади всіх, хто нас ненавидить,
72. аби виявити милість нашим предкамі пам’ять про Свій святий Заповіт,
73. про клятву, яку Він приніс нашомупредкові Аврааму: