17. Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
18. І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
19. У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
20. Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
21. Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
22. А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
23. Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
24. Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
25. Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
26-27. Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
28. Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
29. Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
30. І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
31. Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
32. Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.