7. А вони не переставали питати. Тоді Він устав і мовив до них: «Той серед вас, хто без гріха, нехай перший кине в неї камінь».
8. Знову, нахилившись, Він почав писати по землі.
9. Почувши ці слова, всі почали розходитися: спочатку старші, а за ними й молодші. Зосталися лише Ісус та жінка, яка стояла перед Ним.
10. Підвівшись, Ісус мовив до неї: «Жінко, де ж усі, хто обвинувачували тебе? Чи жоден із них не визнав тебе винною?»
11. «Жоден, Добродію», — відповіла вона.«То й Я не виню тебе, — сказав Ісус, — Іди собі й більше не гріши!»
12. Пізніше Ісус знову розмовляв з людьми. Він так їм казав: «Я — Світло світу. Той, хто слідом іде за Мною, ніколи не йтиме у темряві, бо Світло, що несе життя, завжди буде з ним».
13. І сказали Йому фарисеї: «Ти свідчиш Сам про Себе, і тому ці свідчення не істинні».
14. Ісус відповів їм: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, Мої свідчення істинні, бо Я знаю, звідки прийшов, і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов чи куди Я іду.
15. Ви, люди, судите Мене так, як судите будь-яку іншу людину. Я ж не суджу нікого.
16. Та якщо Я судитиму, то Мій суд буде істинний, оскільки, коли Я суджу, Я не один, а Отець, Який послав Мене, зі Мною і судитимемо Ми разом.