13. Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.
14. Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк, Який мав прийти у світ!»
15. Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.
16. Коли настав вечір, Ісусові учні спустилися до озера.
17. Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума.
18. Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими.
19. Коли вони пропливли кілометрів п’ять-шість, то побачили Ісуса, Який йшов по воді й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися.
20. Але Ісус мовив до них: «Це Я! Не бійтеся!»
21. Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.
22. Наступного дня люди, які залишалися на протилежному березі озера, побачили, що там знаходився лише один човен. Вони знали, що Ісус не сів у човен разом зі Своїми учнями, і що ті попливли самі.
23. Та деякі човни прибули туди з Тиверіади. Вони зупинилися недалеко від місця, де напередодні люди їли хліб, після того, як Господь воздав дяку за їжу.
24. І побачивши, що там не було ні Ісуса, ні Його учнів, усі посідали у човни й попливли до Капернаума шукати Його.
25. Знайшовши Ісуса на іншому березі озера, учні запитали: «Вчителю, коли Ти прибув сюди?»
26. Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу.
27. Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».
28. Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?»
29. І відповів Ісус: «Це Бог бажає: „Вірте Тому, Кого Він послав”».
30. Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш?
31. Наші пращури їли манну Небесну в пустелі, як про це написано у Святому Писанні: „Він послав їм хліб з Небес, щоб вони їли”».