21. Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі.
22. Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв.
23. Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі.
24. Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».
25. Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все».
26. Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».
27. В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
28. Жінка залишила свій глечик й, повернувшисть до міста, сказала людям:
29. «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос».
30. Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.
31. Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!»
32. Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо».
33. І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»
34. Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.
35. Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, розплющіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив.
36. Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі.
37. І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”.