34. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись»
35. Ісус заплакав.
36. Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»
37. Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
38. І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.
39. Ісус сказав: «Заберіть цей камень». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».
40. Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу Славу?»
41. Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене.
42. Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».
43. Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!»
44. І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
45. Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього.
46. Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус.