23. І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне».
24. Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».
25. «Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити.
26. І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»
27. «Так, Господи! — сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
28. Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе».
29. Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
30. На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його.
31. Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
32. Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би».
33. Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею.
34. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись»
35. Ісус заплакав.
36. Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»
37. Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
38. І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.
39. Ісус сказав: «Заберіть цей камень». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».
40. Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу Славу?»