1. У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на iм’я Лазар, який захворів.
2. Марія була тією самою жінкою, яка помазала мирром Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом.
3. Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє».
4. Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для Слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».
5. Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря.
8. Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»
9. На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього.
10. Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
11. Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його».
12. Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає».
13. Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон.
14. Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер.
15. Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього».
16. Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».