22. Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення. Стояла зима.
23. Ісус походжав у Храмі по Соломоновому ґанку.
24. Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».
25. Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь.
26. Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви.
27. Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.
28. І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.
29. Мій Отець, Який дав їх Мені, — величніший за всіх. Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого.
30. Отець Мій і Я — єдині».
31. Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його.
32. А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»
33. Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».
34. І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”
35-36. Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я — Син Божий”.