15. Навіть якщо нога скаже: «Через те, що я не рука, я не належу тілу» — то хіба вона від того перестане належати тілу?
16. А якщо вухо скаже: «Через те, що я не око, я не належу тілу» — чи перестане воно через це належити тілу?
17. Якби все тіло складалося лише з ока, як тоді б ми слухали? Якби складалося тільки з вуха, чим би тоді відчували запахи?
18. Насправді Бог розмістив члени тіла, кожне з них, там, де хотів.
19. Якби всі члени тіла були однаковими, то де ж тоді було б тіло?
20. А так хоч частин багато, а тіло одне.
21. Око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна». Або голова не може сказати ногам: «Ви мені не потрібні».
22. Навпаки, ті частини тіла, які ми вважаємо слабшими, насправді дуже потрібні.
23. А про ті, що вважаємо не дуже почесними на тілі, піклуємося більше. Про непристойні ж дбаємо з більшою сором’язливістю.
24-25. Водночас пристойні частини тіла не потребують особливої турботи. Та Бог створив наше тіло так, щоб більше шани було тим частинам, які потребували того, щоб не було розбрату в тілі, а щоб усі частини однаково дбали одна про іншу.
26. Коли одна з них страждає, то й усі інші страждатимуть. Коли одна в пошані, то й усі інші радіють із нею.
27. Тож усі ви разом є Тілом Христовим, а окремо — частинами Його.
28. До того ж Бог першими поставив у церкві апостолів, другими — пророків, третіми — вчителів, потім чудотворців і людей, які мають дар зціляти. За ними — ті, хто допомагають іншим, ті, які мають хист вести за собою людей, а також ті, котрі мають здібності до різних мов.
29. Та не всі є апостолами, не всі є пророками, чи не так? Не всі є вчителями або чудотворцями.
30. Не всі обдаровані здібністю зціляти чи розмовляти різними мовами. І не всі ж, певно, можуть тлумачити мови?
31. Тож дбайте про всі Духовні дари, що є найважливішими для вас, а я вам зараз покажу навіть краще життя.