16. Деякі люди можуть сперечатися про це. Та ні ми, ані церкви Божі не визнаємо ці звичаї.
17. Даючи вам наступний наказ, я не хвалю вас, бо ваші зустрічі приносять вам більше шкоди, ніж користі.
18. По-перше, я чув, що коли ви збираєтеся разом, то серед вас є розбіжності. Та в це неважко повірити,
19. бо за вашим міркуванням, розділення церкви є ознакою істинних послідовників Христових.
20. На ваших сходинах ви не їсте Господню вечерю.
21. Бо коли ви збираєтеся, то кожен поспішає з’їсти своє: один залишається голодним, а інший впивається.
22. Хіба не маєте ви осель, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зневажаєте Божу церкву? Може, ви хочете принизити бідних? Що мені сказати? Чи слід вас хвалити? Тут я вас не хвалитиму.
23-24. Бо я одержав від Господа знання, які й передав вам. Господь Ісус тієї ночі, коли видали Його на страту, узяв хлібину, та віддавши дяку, розломив його зі словами: «Це тіло Моє, що Я віддаю за вас. Їжте його на спомин про Мене».
25. Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий. Хоч би коли ви пили це вино, робитимете це на спомин про Мене».
26. Щоразу, як їстимете цей хліб і питимете цю чашу вина, будете свідчите про смерть Господню, аж поки Він не прийде.
27. Отож, хто негідно їстиме хліб Господній і питиме Господню чашу вина, винний буде у гріхах проти тіла і крові Господньої.
28. Отже, насамперед, людина повинна позбавитись огидних думок, а вже потім нехай їсть цей хліб і п’є це вино.
29. Бо той, хто їсть і п’є, не визнаючи тих, хто є Господнім Тілом, накликає суд на себе.
30. Ось чому серед вас є чимало слабких та хворих, а багато вже й померло.
31. Якщо б ми самі судили себе, то не були б судимі.
32. Коли ж нас судить Господь, Він карає нас, щоб не було нас засуджено разом зі світом.
33. Тож, брати і сестри мої, коли ви збираєтеся разом, щоб поїсти, то чекайте одне на одного.
34. Якщо ж хто й справді голодний, нехай поїсть вдома, щоб не осудив вас Господь за те, що ви збираєтесь. Інші ж справи я влаштую, коли прийду.