3-4. Всі вони їли ту саму духовну їжу і пили той самий духовний напій, бо пили вони з духовної скелі, що йшла слідом за ними. Цією скелею був Христос.
13. Вас спіткали ті ж самі спокуси, котрі зазнають усі люди. Та Бог вірний, Він не допустить, щоб ви спокушалися більше, ніж можете витримати. Разом із спокусою Він дасть і полегшення, щоб ви змогли подолати її.
14. Тож, любі друзі мої, уникайте служіння бовванам.
15. Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що кажу я.
16. Чаша благословення, за яку ми дякуємо, чи не є те ознакою того, що ми об’єднані пожертвою крові Христової? Хліб, що ми ламаємо, чи не є ознакою того, що ми об’єднані пожертвою тіла Христова?
17. Існує один Хліб, і всі ми від одного Тіла, бо ми поєднані тим Хлібом.
18. Погляньте-но на народ ізраїльський, коли вони їдять пожертви, чи не об’єднані вони тими підношеннями, що на вівтарі?
19. Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам нічого не варта, бо сам бовван — ніщо.
20. Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів.
21. Ви не можете одночасно пити з чаші Господньої і нечистих духів; не можете розділяти одночасно їжу Господню і диявольську.
22. Чи прагнемо ми прогнівити Господа? Хіба ж ми сильніші за Нього?
23. «Усе нам дозволено», — стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими.
24. Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого.
25. Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління,
26. бо «земля і все, що є на ній, належить Господу».
27. Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління.
28. Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам» — то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.
29. Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням.
30. Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?