11. Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.
12. Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу.
13. І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби.
14. Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.
15. «Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»
16. Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.
17. Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у Храмі. Він сказав: «Збулося!»
18. І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі.
19. Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву.
20. Зникли всі острови й гори.
21. І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів, падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.