7. І щоб я не занадто звеличувався від надзвичайних видінь, що мені були, дано мені жало у тіло — посланця сатани, щоб той мучив мене, не даючи мені звеличитися.
8. Я благав Господа тричі, щоб забрав його від мене геть, але Він мовив до мене раз і назавжди:
9. «Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у твоїй слабкості». Тож я маю бути дуже щасливий з того, що хвалюся слабкостями своїми, аби сила Христова залишалася зі мною.
10. Тому любо мені перебувати у слабкості своїй, у знущаннях, злиднях, гоніннях та труднощах в ім’я Христа. Бо коли я немічний, то набуваю силу.
11. Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий.
12. У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням.
13. То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину.
14. Ось зараз я вже втретє готовий прийти до вас й не буду для вас тягарем. Я не прагну заволодіти добром вашим, мені потрібні ви самі. Бо не діти повинні забезпечувати батьків своїх, а батьки — дітей.
15. Я ж, зі свого боку, з великою радістю віддам усе, що маю, навіть самого себе, заради вас. Якщо я любитиму вас дужче, то як же ви любитимете мене менше?
16. Хоч би як там було, але я не був тягарем для вас. Та ви кажете, що через свою підступність я вас перехитрував.
17. Чи, може, я обдурив вас, використавши у своїх цілях одного з тих, кого до вас посилав? Ні.