17. Те, що я зараз кажу, — не від Господа, бо хвалюся я з упевненістю нерозумного.
18. Багато людей вихваляються по-мирському.
19. Ну, то й я робитиму це. Адже ви, мудрі, радо терпите нерозумних.
20. Ви зносите, коли вас поневолюють, визискують, ловлять у пастку. Ви терпите того, хто звеличує себе перед вами або того, хто б’є вас по обличчю.
21. Кажу це собі на сором — ми були дуже «слабкими» для того, щоб так поводитися з вами. Але якщо хтось достатньо сміливий, щоб хвалитися (кажу це як нерозумний), то і я наберуся сміливості хвалитися.
22. Вони чистокровні євреї? Я також. Вони ізраїльтяни? Я також. Вони Авраамові нащадки? Я також.
23. Вони Христові слуги? (В безумстві я кажу це!) Я ще більш відданий слуга Христовий. Я значно більше працював й по в’язницях був частіше, і били мене більше, і багато разів мене віддавали на вірну смерть.
24. П’ять разів били мене юдеї батогами по тридцять дев’ять ударів щоразу.
25. Тричі мене били палицями. Одного разу закидали камінням. Тричі переживав я загибель кораблів і якось провів цілу добу в воді.
26. Я часто бував у мандрівках, зустрічав небезпеку на річках, потерпав від розбійників, від свого ж народу й від поган, у містах і в селах, і на морі, і від людей, які видають себе за «братів».
27. Я провів багато часу у тяжкій праці, багато ночей не спав. Я терпів голод і спрагу, й подовгу нічого не їв. Бувало, я замерзав без одягу.
28. Але, окрім інших злигоднів, щодня я маю турботу про всі церкви.
29. Коли хтось слабшав, я був знесиленим разом із ним. Я страждав кожного разу, коли хтось впадав у гріх.
30. Якщо я маю хвалитися, то лише тим, що стосується слабкості моєї.
31. Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенного навіки, знає, що я кажу правду.
32. Коли я був у Дамаску, намісник царя Арети стеріг місто, щоб схопити мене.
33. Та мене спустили в кошику через вікно в міській стіні, і так я уник його рук.