1-2. Правду кажу, я — в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.
5. Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.
6. Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю, — справжні ізраїльтяни.
7. І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».
8. Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими.
9. І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».
10. Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.
11-12. І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику.
13. Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава».
14. І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!
15. Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».
16. Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.
17. У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові».
18. Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.
19. І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»
20. Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»
21. Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?