17. А раз ми Божі діти, то ми й спадкоємці Його, як і Христос, але мусимо страждати разом з Христом, щоб розділити із Ним Його Славу.
18. Я вважаю, що наші страждання у цьому житті нічого не варті порівняно з тією великою Славою, яку ми матимемо в майбутньому.
19. Адже створений мир із нетерпінням чекає на той час, коли стане відомо, хто є Божими дітьми.
20-21. Все, створене Богом, було приречене до марнот, і скорилося не з власної волі, а з волі Божої. Але в тій покірності живе надія на те, що весь світ звільниться з-під рабства й занепаду, що він матиме славу і свободу, як мають їх діти Божі.
22. Ми знаємо, що досі світ, створений Богом, стогнав і страждав від болю, ніби та жінка перед пологами.